ОВОЛОДІННЯ
НАВИЧКАМИ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗА УМОВ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ
MASTERING OF THE COMPETENCE BY THE YOUNG
SCHOOL CHILDREN IN THE ORPHANAGE
Бондаренко Ю.Ю., Дніпропетровський
національний університет
У статті розглядаються аспекти
впровадження і адаптації навчальної програми «Культура життєвого самовизначення»
до умов дитячого будинку № 1 м. Дніпропетровська. Навички життєвої
компетентності вихованці набувають на заняттях, які проводять волонтери ДНУ.
The article loves the
aspects of implementing and adaptation of the
educational programmer «The Culture of
the condition of life self –
identity» to the conditions of the Dnepropetrovsk
№ 1. The children of the Orphanage
are mastering the habits of
life competence duving of classes,
held by the
volunteers of DNU.
Ключові
слова: життєва компетентність, дитбудинок, волонтер.
Keywords:
life competence, orphanage, volunteer.
Вступ. Економічні, політичні та соціальні зміни, які
відбулися в світі з початку 90-х років і характеризуються як явище всесвітньої глобалізації,
викликали різке зростання різноманітних проблем у шкільному, підлітковому та
молодіжному середовищі. Ці проблеми, насамперед, пов’язані з відсутністю у
молодих людей навичок швидкої адаптації до соціальних змін і самостійного
приймання рішень, здатності вирішувати життєві труднощі. Ситуація, що склалася,
сприяла виникненню міжнародної зацікавленості до розробки та упровадження
програм по розвитку життєвих навичок для дітей. Перший значний шлях у цьому
напрямі був здійснений Всесвітньою організацією охорони здоров’я, яка
ініціювала реалізацію першого міжнародного проекту «Навчання життєвим навичкам».
Сьогодні автори та дослідники – експерти програм навчання життєвим
навичкам визначають деякі принципи, які є основою даних програм, тренінгів,
підходу, співпраці, культурної адекватності. За останні роки розроблено і
впроваджено кілька навчальних та освітніх програм, головною метою яких є вироблення
у дітей навичок здорового способу життя, формування правової, екологічної,
психологічної культури. Серед них: «Основи здорового способу життя» –
зміст курсу повинен сприяти вихованню у дітей навичок здорового способу життя,
формуванню уміння приймати самостійні рішення по підтриманню та зміцненню свого
здоров’я, оволодінню фізкультурно-оздоровчою діяльністю, розвитку творчого
потенціалу дітей. «Валеологія» – за змістом охоплює основні питання
формування, збереження, зміцнення й відновлення здоров’я дитини. Програма «Основи
безпеки життя» – складається із розділів біології, психології, медицини та
права [2, с. 23]. Підготовка дитини, а тим більше дитини,
позбавленої батьківського піклування, до життя в суспільстві – це тривалий
соціально-педагогічний процес залучення її до системи соціальних взаємин. За
умов сьогодення культурно-освітня організація дитини спрямована на формування
духовно-інтелектуальної активної особистості. Нова ситуація в житті, у
суспільстві ставить перед школою, дитячими будинками, інтернатами завдання
виховання соціально компетентної дитини, особистості, яка насамперед, у своїй
життєдіяльності керується духовно моральними цінностями та реалізує свій
особистий потенціал в ім’я добра, світлого майбутнього [2, с. 60].
Постановка
завдання. Все це стало основою для розробки програми і
методичного забезпечення інтерактивного курсу «Культура життєвого
самовизначення». Праця була ініційована громадською організацією –
Християнським дитячим фондом – та підтримана представництвом Дитячого
Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні в рамках програми «ВІЛ/СНІД
та здоров’я молоді» [2, с. 55]. Метою нашого дослідження стало
впровадження та адаптація навчального курсу «Культура життєвого самовизначення»
до умов дитбудинку та формування у дітей молодшого шкільного віку життєвих
навичок соціальної компетентності. Це є основою для адаптивної та позитивної
поведінки, яка дозволяє людині адекватно виконувати норми і правила, що
прийняті у суспільстві. У процесі впровадження цієї програми нами був зроблений
акцент на формуванні таких життєвих навичок як комунікація, приймання рішень,
критичне й творче мислення, управління емоціями, стресом та конфліктними
ситуаціями, розпізнання та формування цінностей.
Результати. Впроваджуючи
програму, ми переконалися, що знання та навички, отримані під час занять,
допомагають усвідомити дітям необхідність поваги і любові до себе, інших, навколишнього
світу як однієї з основних складових життєдіяльності людини у суспільстві та
необхідність формування у дітей бажання реалізувати різні види діяльності для
вдосконалення своєї особистості.
Волонтером я стала у 2002 р., у рік вступу до Дніпропетровського
національного університету на факультет психології та соціології. Волонтерська
робота мені дуже подобається, оскільки я зрозуміла, що можу реалізувати себе,
свою мрію: допомагати людям, яким потрібна допомога. ВНЗ,
в якому я навчаюсь, здійснює шефство над дітьми, які залишилися без
батьківської опіки у дитячому будинку №1. Будинок цей так і називається «Планета
добра». Залучення до волонтерської діяльності у моєму житті має свій початок, а
саме: до нас звернулися з проханням організувати акцію милосердя » Від серця до
серця » для вихованців дитячого будинку № 1. Як член студентської ради,
разом з іншими волонтерами, я готувала цей захід. Ми приїздили до дитячого
будинку на свята, готували концерти, подарунки. Після концерту ми спілкувалися
з дітьми, проводили конкурси, ігротеки. Перебуваючи в дитячому будинку, ми
дійшли висновку, що цих дітей треба не лише опікувати, а й навчати їх жити у
суспільстві, колективі, навчати працювати над собою. Після таких зустрічей з
дітьми ми відчували задоволення, бо приємно дивитися на оченята дітей, які
випромінюють радість від спілкування.
У лютому 2005 р. нам була надана можливість бути учасниками
семінару-тренінгу з впровадження інтерактивного курсу » Культура життєвого
самовизначення» в інтернатах та дитячих будинках, після якого отримали
сертифікат, який дав нам можливість проводити заняття в дитячих будинках згідно
з метою та завданнями курсу.
У змісті курсу закладено чотири базові компоненти розвитку та ставлення
особистості: ставлення до себе, ставлення до своєї діяльності, до інших,
ставлення до навколишнього світу. Кожний тематичний блок дає змогу забезпечити
реалізацію конкретних завдань формування культури життєвого самовизначення.
Головними завданнями тематичного блоку «Ставлення до себе» є визначення
особистістю своїх внутрішніх та зовнішніх якостей, особистостей власного
емоційного світу, самооцінка та аналіз потреб, сильних і слабких якостей
поведінки та визначення власної позиції у системі життєвих цінностей.
Завданнями блоку «Ставлення до інших» є формування в учнів навичок спілкування,
толерантного ставлення та взаємодія з дорослими, ровесниками. Завдання
тематичного блоку «Ставлення до діяльності» передбачають формування в учнів
навичок самоорганізації у навчальній діяльності та дозвіллі. Основними завданнями
тематичного блоку «Ставлення до навколишнього світу» є усвідомлення особистістю
багатогранності світу, визначення себе як його частини [2, с. 56; 1, с. 7]
Наша волонтерська діяльність спрямована на вихованців Дніпропетровського
дитячого будинку № 1. За програмою ми проводили навчальні заняття. Тривалість
одного заняття у початковій школі коливається від 40 до 50 хв. Заняття
містять різноманітні форми активного навчання учнів: тематичне малювання,
бесіди, мозкові штурми, рольові ігри, робота у парах, анкетування, обговорення
казок тощо.
Зважаючи на те, що у дітей молодшого шкільного віку переважає
конкретно-образне мислення до занять готуємо різноманітні унаочнення у вигляді
ілюстрацій, предметів тощо. На початку кожного заняття проводимо ігрові вправи
з метою активізації учасників. Наприкінці кожного заняття підводимо підсумок і
пропонуємо дітям творчі завдання, які вони виконують самостійно та приносять їх
на інше заняття.
Під час роботи над темами з боку «Ставлення до себе», намагаємось
стимулювати дітей до пізнання, сприяємо формуванню у них відповідального
ставлення до своєї зовнішності, здоров’я. Розглядаючи теми згаданого блоку ми
помітили, що у дітей розвиваються почуття поваги, любові, турботи до інших
людей. У роботі над блоком «Ставлення до діяльності» прагнемо знайомити дітей з
різними видами діяльності, правилами гри та навчання, змістовно проводити своє
дозвілля.
Приємно бачити, що діти стали більш відкритими, почали вільно висловлювати
свої думки, навчилися працювати у колективі, вміють цінувати природу та
ставитися до неї бережливо.
Вважаємо, що волонтерська праця дає користь не тільки дітям, а й мені.
Займаючись волонтерською діяльністю, я досягла успіхів в особистісному
розвитку, у підвищенні поінформованості про оволодіння дітьми молодшого
шкільного віку навичками культури життєвого самовизначення. Спілкуючись з
дітьми, набуваючи досвіду організації та проведення тренерської роботи за умов
дитячого будинку, відчуваємо, що в професійному плані я зросла, набула навичок,
від роботи отримую моральне задоволення.
У будь-якому випадку, волонтерська діяльність має дуже велике значення для
виховання відповідальності у дітей, сучасної молоді, для розвинення таких рис
як співчуття, і, разом з тим розвиток навичок ділового спілкування для
становлення фахівця в галузі соціальної роботи та практичної психології. Цьому
навчають нас у центрі соціальних ініціатив та волонтерства на заняттях.
Висновки. Проведена нами
робота з впровадження та адаптації курсу «Культура життєвого самовизначення» в
дитячому будинку засвідчила, що ця програма може бути запроваджена і в інших
дитячих колективах, особливо для тих, хто позбавлений батьківської опіки.
Впровадження цієї програми може бути реалізовано навіть волонтерами з числа
студентів, що навчаються за спеціальністю » Практична психологія, соціальна
педагогіка» і тим самим вирішуємо проблему соціалізації дітей-сиріт, їх
самовизначення та самореалізації у суспільстві.
Література
1.
«Культура життєвого самовизначення». Ч. 1. Початкова
школа. Метод. посіб. /Наук. керівн.
та ред. І.Д. Звєрєвої. – К., 2003.
2.
Науково-практичний освітньо-методичний журнал «Практична
психологія та соціальна робота». – К., 2004.
3.
Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку/ Р.Х.Вайнола, Капська А.Й. – К.: Академпрес, 1999. – 112 с.
4.
Волонтерство: порадники для організатора волонтерського
руху /Укл.: Т.Л. Лях: Авт.
кол. О.В. Безпалько, І.Д. Звєрєва,
Н.В. Зимівець. – К.: ВГЦ «Волонтер», 2001. –
176 с.